The Ghost of Kyiv
Привид Києва
OCTOBER 17, 2023
How Ukraine won its fight for F-16s.
The grave of Andrii Pilshchykov, the 30-year-old Ukrainian pilot known by his call sign, “Juice,” is located on the Dnipro hills, in a park in the center of Kyiv. Beneath the wooden cross marked with his portrait there are wreaths, flowers, the flag of the Air Force of Ukraine, and a knit toy in the shape a small gray plane, with white yarn labeling it as an F-16. Juice had spent the last year of his life trying to secure a fleet of F-16s, fourth-generation American fighter jets, for Ukraine. He did not live to see his efforts bear fruit: He died on August 25, when two Ukrainian L-39 aircrafts crashed during a training exercise in the Zhytomyr region, killing Juice and two other pilots.
Juice's mother, Lilia, cleans up the autumn leaves that fall over his grave almost every day. He was her only son. He once told her that his work to modernize the Ukrainian Air Force would also accelerate the army’s break with its Soviet past. He was fascinated by American aviation, his mother says, and styled his hair and clothing to imitate the look of American pilots. During training exercises held in Ukraine in 2018, Juice met American pilots from California, and a year later went to study aviation techniques at an airbase in the U.S. After the full-scale war began, he was in daily contact with American airmen. Every passing day made it painfully clear that Russia held an undeniable advantage in the air.
His death triggered an outpouring of condolences within Ukraine and far beyond its borders. Juice had become well-known as one of the faces of Ukraine’s campaign to pressure the U.S. and Europe to provide the country with modern air defense systems and fighter jets. Because of his knowledge of English and familiarity with American pilots, Juice was chosen, along with four other pilots, to speak to foreign journalists about why Ukraine needed advanced air weaponry and to underscore the urgency of the problem. The F-16, he told them, would allow Ukrainian forces to augment their air defense systems, to deploy more advanced missiles, and to minimize pilot casualties. For security reasons, the pilots only used their call signs in media interviews and hid their faces whenever they appeared on camera. In June 2022, Juice and a pilot who goes by “Moonfish” flew to Washington, D.C. to meet with members of the U.S. Congress. There, they met Senator Mark Kelly, himself a former pilot and astronaut, who immediately understood what they needed, Moonfish said. When Kelly visited in Kyiv in September, he bowed his head at Juice's grave.
Today, only three of the five pilots who took part in the campaign to secure modern air weaponry for Ukraine are still alive. Over the past several months, Denmark and The Netherlands have promised to send F-16s to Ukraine, but the first planes are not likely to be delivered before spring 2024. In the meantime, the war continues: Ukraine is rushing to train its pilots to fly the fighter jets, to build domestic capacity to service them, and to increase its own weapons production capabilities. Russia is fortifying its defenses and recently announced plans to up defense spending by about 70 percent. In this context, the F-16 has taken on a symbolic meaning in Ukraine, where both civilians and soldiers hope that its arrival will speed up the military offensive and allow them to finally reclaim much of their occupied lands.
✺
General Dynamics, the American defense company, began manufacturing F-16s in Fort Worth, Texas in 1976, after the Vietnam War had underscored the need for a lightweight, maneuverable fighter jet. The planes soon went into service in the U.S.; Belgium, Denmark, the Netherlands, and Norway put in the first European orders. Today, 25 nations currently fly F-16s, which are now manufactured in Greenville, South Carolina by Lockheed Martin; Ukraine, along with Bulgaria and Slovakia, will soon join this roster.
Ukraine has an urgent need for new planes: After the collapse of the Soviet Union, Russia wasted no time producing new fourth- and fifth-generation aircraft, as well as new missiles, while Ukraine was left with a fleet of old combat aircraft in need of repair and modernization. Some of them were repaired, some were sold, and those that were unusable were disposed of, said Yurii Ihnat, spokesperson of the Air Forces Command of the Armed Forces of Ukraine. The newest aircraft currently in service in the Ukrainian Air Force is the Su-27 fighter jet, manufactured in 1991. Most Ukrainian Air Force planes were constructed in the 1970s, and they primarily rely upon the MIG-29 fighter, built in the 1980s. None of these aircraft were designed to shoot down the modern cruise missiles and Iranian drones currently pillorying Ukrainian cities. Nor does Ukraine have enough spare parts to adequately service aircraft repairs. Before the full-scale invasion began, the Ukrainian Air Force had already planned to replace all Soviet equipment with Western-manufactured equipment by 2035. Now, that process has been dramatically accelerated.
“All pilots in such cases are like kamikazes.”
“Bdzholyar,” or Beekeeper, is the lieutenant colonel of Ukraine’s 40th tactical aviation brigade. He has been flying the Soviet MIG-29 for almost two decades, and has been fighting against Russian forces since 2014. On the very first day of the full-scale invasion, Bdzholyar flew on a combat mission in the skies around Kyiv. His commander and several colleagues were killed in action, their planes falling out of the clouds. The Russian Army claimed to have completely destroyed Ukraine’s air defenses. Bdzholyar said that the Russians were so sure of their victory that they sent helicopters, bombers and attack aircraft towards Kyiv without backup support from fighter aircraft, making the unprotected Russian planes easy targets for Ukrainians. The Ukrainian pilots who defended the capital from began to be called Pryvydy Kyyeva, or the Ghosts of Kyiv, the protective forces shielding the capital and its residents. “The Russians said that we were completely destroyed, but we flew and shot them down, hence the legend of the Ghosts,” Bdzholyar said. He estimates that every Ukrainian aircraft went up against four to five Russian ones, and sometimes against as many as twelve.
Now, Bdzholyar is waiting for the arrival of F-16s, a fighter jet with a powerful radar system that allows pilots to detect and hit targets at long distances. The jet carries air-to-air missiles with an active homing warhead, which means that F-16 pilots do not need to enter what is called the “missile engagement zone” of mortal danger, which Ukrainians currently have to do when they fly MIG-29s. “All pilots in such cases are like kamikazes,” Bdzholyar said. He is now studying English so he can begin training to fly an F-16. “In auto racing, there is Formula 1 and there is Formula 2,” he told me. “The F-16 plane is like a Formula 1 car.”
Western military aid to Ukraine was dispensed in careful stages, as NATO countries sought to minimize the likelihood of triggering an escalation of the war. First, in April 2022, they sent artillery, then in October came air defense systems; tanks were sent in March 2023 and long-range missiles arrived in May. Since February 2022, the U.S. has sent $44.5 billion in military aid to Ukraine, including repeated deliveries of HIMARS reactive artillery systems. In April 2023, the U.S. delivered a Patriot missile defense system to Kyiv, which is now being deployed to protect the city from aerial attacks.
Since the beginning of 2023, the Allies had concentrated on preparing Ukraine for its planned summer counteroffensive, according to Ukraine's former Minister of Defense Andrii Zagorodniuk. F-16s were not planned to be deployed at this stage of the war, so the question of whether, and when, they might arrive was postponed.
“I told him that, for us, time is measured in deaths,” she said.
Zelenskyy first publicly asked for western fighter jets during a visit to the UK on February 8, 2023, and later raised the issue of the F-16 at bilateral meetings with the leaders of the European countries who have the planes, as well as with U.S. leadership. “Of course, we wanted the decision on the aircraft to be made as early as possible,” said Andrii Sybiha, Deputy Head of the Office of the President of Ukraine. They were keenly aware that only a U.S. decision could ensure that the planes would arrive.
At the same time, civil society leaders confronted western diplomats about the issue whenever they could. Hanna Hopko, head of the National Interest Advocacy Network (ANTS), brought a suitcase of F-16 t-shirts to the Munich Security Conference in February, where they were distributed to attendees. “We were later told that we had overdone it a bit,” she said.
And at the Aspen Security Forum in July, the Nobel-Prize winning activist Oleksandra Matviichuk confronted Jake Sullivan, President Biden’s National Security Advisor, about when Ukrainians would begin training to fly the planes. She told Sullivan the story of 26-year-old Vladyslav Saveliev, the pilot of an old Soviet MiG-29 fighter jet who was killed in action on June 2 while on a combat mission in Donbas. “I told him that, for us, time is measured in deaths,” she said.
The Netherlands started negotiations to transfer F-16s to Ukraine in May of this year, according to Zelensky's office. Denmark and the Netherlands became the first countries to form the “aircraft coalition” that would train Ukrainian pilots on the F-16. At the NATO summit held in July in Vilnius, nine more countries, Belgium, Norway, Poland, Portugal, Romania, Sweden, Luxembourg, Canada, the United Kingdom, also agreed to train Ukrainian pilots. Denmark, the Netherlands and Norway later announced that they were ready to transfer fighter jets to Ukraine.
Karsten Marrup, Head of Air and Space Warfare Center at the Royal Danish Defense College, said that Denmark was going to retire its F-16s and replace them with the F-35, a modern fifth-generation American fighter, and had planned to sell the retired planes. Instead, the government decided to transfer them to Ukraine. “This is the right thing to do, and sometimes ethics must be valued higher than money,” Marrup said. The Netherlands is also in the process of transitioning to the F-35.
“We all saw how much the enemy outnumbered us, felt it on our own skin. We felt how frustrating it can be when you are unable to shoot down a cruise missile or drone because the equipment is not built for it.”
On August 23, Kajsa Ollongren, the Netherlands’ Minister of Defense, said at a briefing in Kyiv that the first F-16s are likely to arrive in Ukraine in spring 2024, after its pilots, engineering and technical personnel have completed their training abroad, and when the infrastructure is in place for the F-16s to be maintained inside of Ukraine. In an August 30 interview with foreign journalists, Zelensky said that his government had formed agreements with allies to secure the gradual delivery of 50 to 60 fighter jets.
✺
Juice’s colleague Moonfish is one of eight Ukrainian pilots currently training to fly F-16s in Denmark. “We all fought on our old aircrafts,” he told me. “We all saw how much the enemy outnumbered us, felt it on our own skin. We felt how frustrating it can be when you are unable to shoot down a cruise missile or drone because the equipment is not built for it.” Future generations of Ukraine pilots will train to fly Dutch F-16s under the guidance of instructors employed by a U.S. defense contractor at a center currently under construction at the Romanian Air Force’s 86th Air Base, near the Black Sea coast. A select group of Ukrainians began training to fly F-16s at the Morris National Guard Base in Arizona this week.
Bdzholyar is still flying on MiG-29s in Ukraine, but hopes that the eventual arrival of the F-16 will help stem the immense casualties that Ukrainian ground forces have been taking. “I'm tired of burying my friends,” he said.
The F-16s cannot guarantee anything on the battlefield. Air defenses on both sides of the contact line are too dense for fighter jets to play a decisive role in turning the tide of the war. But it is also true that Ukraine has little chance of reclaiming swathes of occupied territory without aerial support from modern fighter jets. Campaigning for the delivery of these planes gave Ukrainians something to believe in, to hope for and trust in, during long months of minimal military advances and the perpetual threat of further attacks.
Lilia, Juice's mother, says that when the first F-16 arrives in Ukraine, she wants to see it with her own eyes. She is still quite young, one of many Ukrainian mothers who now tend to the graves of their dead sons. Juice flew the skies as one of the Ghosts of Kyiv; a ghost of Kyiv he has become.
✺ Published in “Issue 9: Weapons” of The Dial
як Україна виграла битву за F-16.
Могила Андрія Пільщикова, 30-річного українського пілота із позивним Juice розташована на дніпровських пагорбах, у заповідній місцевості у центрі Києва. Біля дерев’яного хреста із його портретом є вінки, квіти, прапор Повітряних сил України і зв’язана кимось іграшка - сірий маленький літачок із написом білою пряжею F-16. Останній рік свого життя Джус витратив на те, щоб забезпечити для України парк F-16, американських винищувачів четвертого покоління. Він не дожив до того, як його зусилля принесли плоди: Джус та ще двоє пілотів загинули 25-го серпня, під час зіткнення двох тренувальних літаків L-39 у Житомирській області.
На могилі Джуса майже щодня прибирає осіннє листя його мати Лілія. Це був єдиний її син. Якось він сказав їй, що його робота з модернізації українських ВПС також прискорить розрив армії з радянським минулим. За словами його матері, він захоплювався американською авіацією, і укладав своє волосся та одяг, наслідуючи вигляд американських пілотів. Під час навчань, які проходили в Україні у 2018-му році він познайомився з американськими пілотами із Каліфорнії. А через рік поїхав вивчати авіаційну техніку на авіабазі у США. Коли почалася повномасштабна війна, він обмінювався повідомленнями з американськими льотчиками майже щодня. З кожним днем ставало до болю ясно, що Росія має незаперечну перевагу в повітрі.
Його смерть викликала хвилю співчуття в Україні та далеко за її межами. Джус став відомим як одне з облич української кампанії тиску на США та Європу, щоб надати країні сучасні системи ППО та винищувачі. Через його знання англійської мови та знайомство з американськими пілотами, Джус разом із чотирма іншими пілотами був обраний для того, щоб говорити з іноземними журналістами про те, навіщо Україні сучасне повітряне озброєння та підкреслити актуальність проблеми. Він сказав їм, що F-16 дозволить українським силам посилити свої системи ППО, розгорнути більш досконалі ракети та мінімізувати втрати пілотів. З міркувань безпеки пілоти використовували лише свої позивні в медіа-інтерв’ю та ховали обличчя щоразу, коли з’являлися на камеру. У червні 2022 року Juice і пілот із позивним Moonfish прилетіли до Вашингтона, округ Колумбія, щоб зустрітися з членами Конгресу США. Там вони зустріли сенатора Марка Келлі, колишнього пілота та астронавта, який одразу зрозумів, що їм потрібно, сказав Moonfish. Коли Келлі був у Києві у вересні, він схилив голову перед могилою Джуса.
Сьогодні з п'яти пілотів, які брали участь в акції забезпечення України сучасною авіаційною зброєю, в живих залишилося лише троє. Протягом останніх кількох місяців Данія та Нідерланди обіцяли відправити в Україну F-16, але перші літаки, ймовірно, не будуть доставлені раніше весни 2024 року. Тим часом війна триває. Україна поспішає навчати своїх пілотів керувати винищувачами, створити власний потенціал для їх обслуговування та нарощувати власні можливості виробництва зброї. Росія нещодавно оголосила про плани збільшити витрати на оборону приблизно на 70 відсотків. У цьому контексті F-16 набув символічного значення в Україні, як цивільні, так і військові сподіваються, що його прибуття прискорить військовий наступ і дозволить їм нарешті повернути більшу частину своїх окупованих земель.
✺
Американська оборонна компанія General Dynamics почала виробництво F-16 у Форт-Ворті, штат Техас, у 1976 році після того, як війна у В’єтнамі виявила потребу в легкому, маневреному винищувачі. Літаки незабаром надійшли на озброєння в США; Бельгія, Данія, Нідерланди, Норвегія поставили перші європейські замовлення. Сьогодні 25 країн літають на F-16, які зараз виробляються в Грінвіллі, Південна Кароліна, компанією Lockheed Martin; Україна разом із Болгарією та Словаччиною незабаром приєднається до цього списку.
Україна має гостру потребу в нових літаках: після розпаду Радянського Союзу Росія не гаяла часу і виробляла нові літаки четвертого та п’ятого покоління, а також нові ракети, саме тоді незалежній Україні дістався авіапарк старих бойових літаків, які перебували у ганебному стані і потребували ремонту та модернізації. Деякі з них ремонтувалися, деякі продавалися, а ті що були непридатними до використання, утилізувалися, розповідає Юрій Ігнат, речник українських Повітряних Сил. Більшість літаків побудовані ще у 1970-х роках і в першу чергу вони спираються на винищувач МІГ-29, створений у 1980-х роках. Жоден із цих літаків не був призначений для збивання сучасних крилатих ракет та іранських безпілотників, які в даний час руйнують українські міста. Також Україні не вистачає запчастин, щоб належним чином обслуговувати ремонт літаків. Перед початком повномасштабного вторгнення українські ВПС вже планували замінити усю радянську техніку на техніку західного виробництва до 2035-го року. Зараз цей процес різко прискорився.
«Усі льотчики у таких випадках як камікадзе».
Підполковник 40-ї бригади тактичної авіації з позивним Бджоляр (Beekeeper) майже два десятки роки літає на радянському МІГ-29 і захищає Україну від російської агресії із 2014-го року. У перший же день повномасштабного вторгнення льотчик виконував бойове завдання у небі навколо Києва. Тоді загинув його командир і багато колег, у своїх падаючих із хмар літаках. Росіяни ж розповідали, що повністю знищили українську Протиповітряну оборону. Вони були настільки впевнені у цьому, що спочатку відправляли гелікоптери, бомбордувальники і штурмовики без прикриття винищувальної авіації, каже Бджоляр, тому ставали легкою ціллю для українців. Українських пілотів, які захищали столицю від російської авіації почали називати Привидами Києва, захисними силами, що прикривали столицю та її жителів. «Росіяни казали, що нас повністю знищили, а ми літали і їх збивали, звідси і з’явилася легенда про Привидів», - розповідає пілот. Мінімальна різниця у співвідношенні сил з росіянами, за його словами, тоді становила 1 український літак проти 4-х, 5-ти російських, а часом 1 проти 12.
Зараз Бджоляр чекає на прибуття F-16. У цього винищувача є потужний радар, що дозволяє виявляти і діставати цілі на далекій відстані. Ракети «повітря-повітря» з активною головкою самонаведення, пілоту не треба входити у зону ураження, наражаючи себе на смертельну небезпеку, як зараз доводиться робити українцям на МІГ-29. «Усі льотчики у таких випадках як камікадзе», - описує ситуацію Бджоляр. Зараз пілот поєднує бойові чергування із вивченням англійської мови, щоб почати тренуватися літати на F-16. «У автоперегонах є Формула 1 і є Формула 2. Так от літак F-16 – це як болід Формули 1», - не приховує свого захоплення український льотчик.
Західна війскова допомога надходила в Україну поетапно: оскільки країни НАТО прагнули мінімізувати ймовірність ескалації війни. Спочатку у квітні 2022 року направили артилерію, потім у жовтні – системи ППО; танки були відправлені в березні 2023 року, а ракети великої дальності прибули в травні. З лютого 2022 року США надіслали Україні 44,5 мільярда доларів військової допомоги, включаючи неодноразові поставки реактивних артилерійських систем HIMARS. У квітні 2023 року США доставили до Києва систему протиракетної оборони Patriot, яка зараз розгорнута для захисту міста від атак з повітря.
З початку 2023-го року, союзники сконцентрувалися не на літаках, а на підготовці України до контрнаступу, каже Андрій Загороднюк, колишній міністр оборони України. F-16 на цьому етапі війни не планували застосовувати, тому це питання відкладалося.
«Я сказала йому, що для нас час конвертується у смерті», - каже правозахисниця.
Зеленський вперше публічно попросив західні винищувачі під час візиту до Великобританії 8 лютого 2023 року, і пізніше підіймав питання про F-16 на двосторонніх зустрічах із лідерами європейських країн, у яких наявні ці американські літаки, а також із керівництвом США. «Звичайно, ми хотіли, щоб рішення щодо літака було прийнято якнайшвидше», — розповідає заступник глави Офісу президента України Андрій Сибіга. Вони чітко усвідомлювали, що лише рішення США може забезпечити прибуття літаків.
У той же час лідери громадянського суспільства щоразу, коли могли, стикалися із західними дипломатами щодо цього питання. Ганна Гопко, голова організації Мережа захисту національних інтересів (ANTS), згадує, як привезла цілий чемодан футболок із зображенням F-16 на Мюнхенську конференцію із безпеки, що відбувалася у лютому. Українські активісти дарували їх західним політикам. «Нам потім сказали, що ми трохи перестаралися», - розповідає вона.
Під час Aspen Security Forum, що проходив у липні у Колорадо, Олександра Матвійчук, яка минулого року отримала Нобелівську премію миру, публічно запитала Джейка Саллівана, радника президента США з питань національної безпеки, чому досі не розпочинаються навчання українських пілотів на F-16. Матвійчук розповіла Саллівану історію 26-річного Владислава Савєльєва, пілота старого радянського винищувача Міг-29, який загинув 2-го червня під час виконання бойового завдання на Донбасі. «Я сказала йому, що для нас час конвертується у смерті», - каже правозахисниця.
Нідерланди розпочали перемовини із союзниками про передачу Україні F-16 ще у травні цього року, кажуть в Офісі Зеленського. Данія і Нідерланди стали першими країнами, які погодилися навчати українських пілотів на F-16. Саме ці країни очолили так звану «літакову коаліцію». На саміті НАТО, що проходив у липні у Вільнюсі, ще дев’ять країн також погодилися навчати українських пілотів: Бельгія, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Швеція, Люксембург, Канада, Велика Британія. Данія, Нідерланди і Норвегія пізніше оголосили про те, що готові передати Україні винищувачі.
Карстен Марруп, Голова повітряного і космічного центру у данському королівському військовому коледжі, каже, що у Данії збираються вивести на пенсію F-16 і замінити їх на F-35, сучасний американський винищувач п'ятого покоління. Данія планувала продати деякі з їхніх F-16, але замість цього їх передадуть Україні. «Це правильний вчинок, і іноді етика повинна цінуватися вище, ніж гроші», - переконаний Марруп. Нідерланди теж поступово переходять на F-35.
«Ми всі бачили, наскільки ворог переважав нас чисельно, відчули це на власній шкурі. Ми відчули, наскільки це може бути розчаруванням, коли ви не можете збити крилату ракету чи безпілотник, оскільки обладнання для цього не створене».
Перші F-16 потраплять в Україну навесні 2024 року, після того, як закордоном закінчиться навчання пілотів, інженерно-технічного персоналу, а в Україні буде готова для них інфраструктура, пояснила на брифінгу 23 серпня у Києві Кайса Оллонгрен, міністр оборони Нідерландів. За її словами, навчання пілотів і інженерів може зайняти 6-8 місяців. Зеленський в інтерв’ю іноземним журналістам 30 серпня заявив, що є домовленості із союзниками про поставку 50-60 винищувачів, які будуть надходити в Україну поступово.
✺
Moonfish, колега Джуса, є одним із восьми українських пілотів, які зараз навчаються керувати F-16 у Данії. «Ми всі воювали на своїх старих літаках, — сказав він мені. «Ми всі бачили, наскільки ворог переважав нас чисельно, відчули це на власній шкурі. Ми відчули, наскільки це може бути розчаруванням, коли ви не можете збити крилату ракету чи безпілотник, оскільки обладнання для цього не створене». Майбутні покоління українських пілотів навчатимуться керувати голландськими F-16 під керівництвом інструкторів, найнятих оборонним підрядником США, у центрі, який зараз будується на 86-й авіабазі ВПС Румунії поблизу узбережжя Чорного моря. Цього тижня обрана група українців розпочала підготовку до польотів на літаках F-16 на базі Національної гвардії Морріс в Арізоні.
Тим часом Бджоляр, який досі здійснює бойові вильоти в Україні на Міг-29, сподівається, що F-16 допоможе відігнати російську авіацію подалі і завдяки цьому будуть менше гинути наземні сили. «Я вже втомився ховати своїх друзів», - зізнається досвідчений льотчик.
Але навряд чи F-16 стане переломним фактором цієї війни. Протиповітряна оборона з обох сторін занадто щільна і ефективна для того, щоб винищувачі могли відігравати ключову роль у цій війні. Але також правда, що Україна має мало шансів повернути окуповані території без повітряної підтримки сучасних винищувачів. Агітація за поставку цих літаків дала українцям щось у що можна вірити, сподіватися і довіряти протягом довгих місяців мінімального військового прогресу та постійної загрози подальших атак.
Лілія, мати Джуса каже, що коли перший F-16 надійде в Україну, вона обов’язково хоче побачити на власні очі літак, про який так мріяв її Андрій. Вона ще зовсім молода, одна з багатьох українських матерів, які зараз доглядають могили своїх загиблих синів. Джус літав небесами як один із привидів Києва; він став привидом Києва.
✺ Опубліковано у випуску №9: Зброя
PHOTO: by ALTEREDSNAPS, via Pexels
