Вірші з часів війни

 

OCTOBER 10, 2023

Bird the Knife

I like to sharpen knives, or rather, I hate dull ones.
If there is no knife sharpener, I hone the blade against the ceramic,
against concrete, against a clay bird. Oh beautiful bird, you are a knife.

Despite the explosions, they chirp on schedule —
in parks and gardens, in forests you’re not allowed to enter
during wartime. And we guess:
that’s a jay on a poplar, an oriole, a thrush on a fir tree,
it’s not clear what on, unclear why.
Oh beautiful bird, you are a knife!

At night, all the birds fell silent, and I heard a clamor outside:
a madman shouted at the tram track, and wildly cursed at it.
And I remembered how at this time, when the trees are in bloom,
Birds woke me up at four o’clock in the slaughtered Vorzel —
I drowsily walked across the field to the lake in the slaughtered Bucha nearby,
waking up ugly hares in last year’s flowers
that left faded fluff on the tops… I remembered.

In all the beautiful things that we remember about these places —
about Mariupol’s acacia thickets and Kramatorsk’s factories
at dawn, about the dancing pensioners in Kharkiv’s park and songs
in the underground churches of Chernihiv – it will arise everywhere
a knife, a dagger, or at least a pocket knife, will be everywhere
slaughtered acacias and factories, slaughtered dances and singing,
oh beautiful bird.


Measures to protect cultural heritage

Mustached guys
drag scaffolding along cobblestones
like a bunch of trombones and flutes.
Mustached guys wrap fountain sculptures with foam rubber
and cellophane to protect them from missiles.

Mustached guys tell a funny joke
which I’ve already forgotten,
cigarette butts form a row along the curb.

And then a scream around the corner —
scary, as if it had been said that these sculptures
will never be unwrapped again:
mustached guys search for a bomb shelter with their eyes –

but instead
a boy appears with a pink saber
and four others follow him.



Published in “Issue 9: Weapons” of The Dial

 

Птаха-ніж 

Люблю гострити ножі, точніше, ненавиджу тупі.
Якщо немає точилки, гострю лезо об кераміку,
об бетон, об глиняну пташку. Прекрасна птахо, ти ніж.

Попри вибухи, вони щебечуть за розкладом
у парках і садах, у лісах, до яких заборонено ходити
протягом дії воєнного часу. І ми вгадуємо:
то на тополі сойка, то іволга, то дрізд на ялиці
ото не зрозуміло що на незрозуміло чому.
Прекрасна птахо, ти — ніж!

Уночі всі птахи замовкли, і я почув надворі галас:
шаленець кричав на трамвайну колію, материв її дико
І я згадав, як у цей час, коли розпускаються дерева,
о четвертій мене будили птахи у зарізаному Ворзелі —
я сонний ішов полем до озера в зарізаній Бучі поряд,
будячи в торішніх квітах некрасивих зайців,
що залишали полинялий пух на бадиллі… Згадував.

У всьому прекрасному, що згадуватимемо про ці місця —
про зарості акацій Маріуполя і заводи Краматорська
на світанку, про танці пенсіонерів у парку Харкова і спів
у підземних церквах Чернігова — всюди виникатиме
ніж, ножище чи хоча б маленький ножичок, всюди будуть
зарізані акації і заводи, зарізані танці і зарізаний спів,
прекрасна птахо.


Заходи з порятунку культурної спадщини

Вусаті дядьки
тягнуть бруківкою риштування,
ніби купу тромбонів і флейт

Вусаті дядьки обмотують поролоном і целофаном
скульптури на фонтанах, щоб уберегти від ракет.

Вусаті дядьки розказують смішний анекдот,
який я уже забув,
в рядочок складають недопалки на бордюрі.

І потім крик за рогом —
страшний, ніби сказано, що ці скульптури
більше ніколи не будуть розмотані:
вусаті дядьки очима шукають бомбосховище —

а то
вибігає один із рожевою шабелькою
і за ним ще четверо хлопчиків.


✺ Опубліковано у випуску №9: Зброя

Myroslav Laiuk (Tr. Ostap Kin & Kate Tsurkan)

MYROSLAV LAIUK was born in 1990 in the Carpathians and currently resides in Kyiv. He is the author of three novels and three poetry books. He holds a Ph.D. and is a lecturer at Kyiv-Mohyla Academy. Since 2022, he has been a war journalist and essayist, and his texts have been published in Gazeta Wyborcza, Eurozine, LitHub, and a number of other publications.

Мирослав Лаюк народився 1990 року в Карпатах, мешкає в Києві. Автор 3 романів і 3 поетичних книжок. PhD, викладач Києво-Могилянської академії. З 2022 — воєнний журналіст та есеїст, чиї тексти були опубліковані в Gazeta Wyborcza, Eurozine, LitHub тощо.

OSTAP KIN is an editor and co-translator with John Hennessy, of Babyn Yar: Ukrainian Poets Respond (HURI/Harvard University Press), editor of New York Elegies: Ukrainian Poems on the City (Academic Studies Press, 2019), which was awarded the 2018–2019 Prize for Best Translation from the American Association for Ukrainian Studies, and the co-translator, with John Hennessy, of Serhiy Zhadan's A New Orthography (Lost Horse Press, 2020), finalist for the PEN America Award for Poetry in Translation and co-winner of the Derek Walcott Prize for Poetry.

Остап Кінь — редактор-упорядник поетичних антологій Babyn Yar: Ukrainian Poets Respond (переклав у співпраці з Джоном Геннесі; Harvard Ukrainian Research Institute, 2023) та New York Elegies: Ukrainian Poets on the City (Academic Studies Press, 2019), яка отримала нагороду в номінації найкращий переклад Американської асоціації українознавства. Переклав англійською (з Джоном Геннессі) збірку вибраних віршів Сергія Жадана A New Orthography (“Новий правопис”; Lost Horse Press, 2020), яка потрапила в короткий список номінації «Найкраща перекладна поезія» ПЕН Америка та отримала Премію ім. Дерека Волкотта. Також (у співпраці з Віталієм Чернецьким) переклав збірку вибраних віршів Юрія Андруховича Songs for a Dead Rooster (“Пісні для мертвого півня”; Lost Horse Press, 2018).

Follow Ostap on Twitter

KATE TSURKAN is the founding editor of Apofenie Magazine. Her writing and translations have appeared in The New Yorker, Vanity Fair, Harpers, The Washington Post, The Los Angeles Review of Books, and elsewhere.

Кейт Цуркан — засновниця журналу Apofenie. Її тексти та переклади були опубліковані у журналах The New Yorker, Vanity Fair, Harpers, The Washington Post, The Los Angeles Review of Books та в інших виданнях

Follow Kate on Twitter

Previous
Previous

South Korea’s Forgotten Anti-Communist Killings

Next
Next

The Blue Dollar Economy